В основі такого методу терапії, як лікувальна фізкультура, вона ж ЛФК лежить корисна фізична активність. Її підбирають залежно від віку, стану організму, виявлених та можливих захворювань. Метод досить затребуваний та корисний.
Лікувальна фізкультура – метод фізичної терапії
Головне, проводити тренування регулярно та послідовно. Навантаження дозують, планомірно збільшують чи зменшують. В нашому Центрі в Золотоноші заняття влаштовують під керівництвом інструктора, інколи ж дають рекомендації, щоб пацієнт міг займатися самостійно. Починати краще, звісно, з активності під наглядом.
Чим раніше підібрати програму та почати її реалізацію, тим помітнішим буде ефект для організму.
Як і інші методи відновлення, лікувальна фізкультура має бути дозованою.
Важливі моменти:
- від найпростіших вправ переходять до складніших;
- заняття не повинні провокувати біль або посилювати болючі відчуття, які вже є;
зазвичай найважче даються перші два-три заняття, потім організм починає звикати; - перш ніж розпочинати вправи, розігрівають ті частини тіла, які планується тренувати — за допомогою ванни, душу, грілки, змоченого у гарячій воді рушника.
Досвідчені фахівці нашого Центру підбирають лікувально-профілактичні програми для людей різного віку. Будь-які фізичні вправи починають обережно, поступово посилюючи динаміку. Важливо не займатися через силу, не долати біль: за допомогою болючих відчуттів організм сигналізує, що є проблеми.
Успіх досягається за рахунок того, що вправи стають звичними. Якщо є хронічні захворювання опорно-рухової системи, то потрібно займатися регулярно, бажано — в одних і тих же умовах, в один і той же час.
Позитивні зміни не настають миттєво, тому треба мати терпіння. Патологічні стани – гострі і хронічні – розвиваються планомірно, так що і позбутися їх відразу не вийде навіть при найінтенсивніших заняттях.
Основні методики ЛФК
Медики підбирають та рекомендують до використання різні засоби. Серед них:
- корисна, дозована активність, пілатес, заняття на тренажерах, спортивні ігри;
- рух у вигляді ходьби (у тому числі скандинавської), пробіжок тощо;
- перебування на свіжому повітрі, водні процедури (лікувальні ванни, гідроаеробіка, гідромасаж, плавання).
Заняття проводяться під керівництвом інструктора у різних формах. Деякі методики ЛФК підходять для персонального застосування, інші — для використання в малих групах (дві-три особи) або у численніших (зазвичай від шести-семи осіб). За дотримання низки умов призначають індивідуальні вправи, коли присутність інструктора не обов’язково.
Показання до лікувальної фізкультури
Цей метод затребуваний при захворюваннях опорно-рухового апарату, включаючи сколіоз, плоскостопість, остеохондроз, порушення постави, коксартроз тощо. Інші покази до ЛФК:
- порушення роботи серця, судин;
- хвороби дихальної системи, спазми;
- вагітність, відновлення після пологів;
- розлади ШКТ, проблеми із травленням;
- відновлення після травм та хірургічних операцій.
Іноді програму підбирають з урахуванням того, що пацієнт не має захворювань як таких, але є ризик їх появи в майбутньому, так що потрібна профілактика. У деяких випадках заняття допомагають не при реабілітації, а безпосередньо при загоєнні травм.
При професійному підході досягти позитивного ефекту вдається практично у будь-якому віці, у будь-якому стані — навіть у досить тяжкому. Але не слід сприймати лікувальну фізкультуру як панацею від усіх хвороб. Вона не має побічних дій, як медикаментозне та хірургічне лікування, проте іноді потребує поєднання з лікарськими курсами та іншими процедурами.