Камені в нирках – що важливо знати?

Щороку в Україні понад півмільйона людей звертаються до відділень невідкладної допомоги з приводу проблем з каменями в нирках і сечовидільній системі. Піковий вік людини для утворення каменів становить від 30 до 50 років, при цьому дана патологія частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок.

Що таке камінь в нирці?

Камінь в нирці – це тверде відкладення, яке складається з солей і мінералів, що знаходяться в сечі.
У нашій сечі розчинені різні «відходи» життєдіяльності організму. Коли занадто багато «відходів» знаходиться в занадто малій кількості рідини, утворюється ідеальне середовище для випадання осаду і формування кристалів. Кристали притягують інші елементи, об’єднуються і формують «камінь», який, якщо його не виводити з організму разом з сечею, з часом може збільшуватися у розмірі. Розміри каменів варіюються від невеликого, розміром з піщинку, до досить великого – з м’яч для настільного тенісу.

Після того, як «камінь» сформувався, він може залишитися в нирці або спробувати пройти по сечовивідних шляхах у сечовід. Дрібні камені в нирках часто не викликають будь-яких симптомів і іноді проходять самостійно без особливого дискомфорту. Камені в нирках від середнього до великого розміру можуть викликати сильні, гострі болі.

Камені сечовивідної системи відрізняються між собою складом і дуже важливо його дізнатися. Вивчення складу каменю допомагає лікарю зрозуміти причину його появи та розробити тактику лікування і програму профілактики виникнення інших каменів.

Що викликає утворення каменів у нирках?

В першу чергу появу каменів в нирках пов’язують зі способом життя і впливом факторів навколишнього середовища, наприклад:

занадто мала кількість вживаної води в день;
вживання їжі з великою кількістю солі або цукру;
малорухливий спосіб життя;
незбалансоване харчування, коли в раціоні переважає гостре і кисле, надлишок білка, і все це зверху щедро присипається сіллю, або безконтрольне захоплення дієтами;
спадкова схильність;
медикаментозні причини: передозування кальцієвмісних медикаментів;
незбалансованість мінерального складу води для пиття в окремо взятому регіоні;
супутні хвороби сечовивідної системи – пієлонефрит, гідронефроз, нефроптоз;
якщо у вас вже раніше були камені, є висока ймовірність рецидиву;
наявність інших захворювань, таких як: високий кров’яний тиск, ожиріння, остеопороз, виразка, гастрит, хронічна діарея, аденома простати або ниркові кісти, можуть збільшити ризик виникнення каменів.

Діабет також збільшує ризик розвитку каменів у нирках, особливо у молодих жінок.

Як дізнатися, чи є у людини камені в нирках?

Камені в нирках утворюються не за один день, навіть не за місяць. Спочатку утворюються дрібні мікроліти або пісок в нирках і, як правило, на початкових етапах сечокам’яна хвороба протікає без симптомів. На цьому етапі виявити її можна лише на огляді УЗД.

Симптоми сечокам’яної хвороби зазвичай починаються, коли камені починають проходити через сечовидільну систему. Застряглі камені можуть стати причиною скупчення сечі в нирках, сечоводах, сечовому міхурі або сечівнику і розвитку інфекції. Саме це і викликає біль. Зазвичай, чим більший камінь, тим помітніші симптоми.

Камені в нирках сигналізують про себе такими симптомами, як:

ниркові кольки – гострий біль з обох сторін в нижній частині спини, нижче лінії ребер;
нападоподібний біль в нижній частині живота і паху, що не проходить;
часті позиви до сечовипускання;
біль і дискомфорт при сечовипусканні;
кров в сечі;
наявність домішок в сечі у вигляді піску, осколків каменів;
нудота або блювота, часто від сильного болю;
лихоманка та озноб;
каламутна з поганим запахом сеча.

Що робити, якщо у людини виявлений камінь в нирці, сечоводі або сечовому міхурі?

Зазвичай, люди, відчувши нестерпні болі в нижній частині спини, внизу живота, проблеми з сечовипусканням, самі ставлять собі діагноз сечокам’яної хвороби. І, на жаль, найчастіше починають шукати рецепти лікування каменю в нирках, сечоводі або сечовому міхурі в Інтернеті, питати у знайомих, провізора аптеки, замість своєчасного звернення до лікаря, що є геть неправильним.

Запам’ятайте, якщо ви відзначаєте у себе симптоми сечокам’яної хвороби (СКХ) – негайно зверніться до лікаря-уролога! Цьому є кілька причин:

якщо ви відчуваєте нестерпний біль і проблеми з сечовипусканням, ймовірніше за все камінь почав рухатися, а значить пошкоджує стінки сечовивідних шляхів.
якщо камінь великий, може статися закупорка сечоводу, що призводить до порушення відтоку сечі та розвитку інфекційного процесу.
лікар повинен визначити точний діагноз, так як симптоматика може бути схожа з гострим апендицитом, холециститом, перфоративною виразкою шлунка, непрохідністю кишечнику, гострим панкреатитом, позаматковою вагітністю. Ці стани, як і ниркова колька, вимагають невідкладної допомоги, і рахунок часу йде не на години, а на хвилини.

Сечокам’яна хвороба нирок рідко протікає без ускладнень. Захворювання негативно позначається на стані нирок, при цьому найбільша шкода завдається саме ускладненнями, такими як: запалення нирок, кров в сечі, порушення відтоку сечі, сепсис, гостра ниркова недостатність.

Тому, не чекайте, що проблема вирішитися сама собою, не займайтеся самолікуванням, а зверніться за допомогою до фахівця. Найпершим кроком до вирішення проблеми є аналіз сечі та УЗД нирок та сечового міхура.

Як лікують камені в нирках?

Лікування каменів в нирках варіюється в залежності від розміру каменю, його типу і причини виникнення:

консервативне лікування і рясне пиття води, щоб камінь вийшов самостійно без операції (при каменях невеликого розміру).
хірургічні методи, якщо камені занадто великі для самостійного виведення, або тому, що вони викликають кровотечу, пошкодження нирок і внутрішніх стінок сечоводу, розвиток інфекційних ускладнень – можуть вимагати більш складного й тривалого лікування.

Потрібно відзначити, що після будь-якого оперативного втручання лікування сечокам’яної хвороби не закінчується. Необхідно досить тривале консервативне лікування під наглядом досвідченого фахівця з метою корекції водно-сольового обміну.

Також потрібно приділити велику увагу профілактиці повторного утворення каменів, адже ризик рецидиву високий – у 40-50% людей, у яких утворився один камінь, існує ризик появи іншого протягом 5-7 років. Тож обстеження нирок та сечового міхура на УЗД стає необхідною мірою для попередження хвороби та виявлення на ранніх стадіях.

Що можна зробити, щоб знизити ризик виникнення каменів у нирках?

Профілактика сечокам’яної хвороби в першу чергу це зміна способу життя: коригування харчування та режиму пиття, збільшення активності, тощо. Загальні рекомендації такі:

Пийте достатню кількість води. Лише коли ви вживаєте достатню кількість води, відбувається нормальне розведення сечі, тим самим в ній знижується концентрація солей. Щоб зрозуміти, чи достатньо ви п’єте – звертайте увагу на колір сечі. Темний колір сечі свідчить про зневоднення. Що пити? Принаймні, половина споживаної вами рідини повинна бути чистою водою. Напої з кофеїном, газовані та підсолоджені напої збільшують ризик виникнення каменів. Якщо ви займаєтеся спортом або на вулиці спекотна погода, пити необхідно більше.
Скоротіть споживання солі. Натрій, що міститься в солі, може викликати затримку води, тим самим призводячи до зневоднення організму.
Підтримуйте здорову масу тіла. Надмірна вага викликає «стрес» у всього організму, і нирки не виняток.
Обмежте споживання алкоголю. Алкоголь змушує клітини збільшувати вихід рідини, що призводить до зневоднення організму.
Уникайте надмірного споживання кофеїну. Кофеїн прискорює обмін речовин і може викликати зневоднення. Важливо пам’ятати, що деякі газовані напої, шоколад, чай і енергетичні напої містять кофеїн.
Уникайте вживання солодких напоїв. Підсолоджені напої, особливо ті, які містять кукурудзяний сироп з високим вмістом фруктози, пов’язані з підвищеним ризиком ниркових каменів.
Споживайте достатню кількість дієтичного кальцію. Хорошим джерелом такого кальцію є більшість молочних продуктів.
Споживайте цитрусові. Вода з лимонним соком сприяє збільшенню кількості лимонної кислоти в сечі. Лимонна кислота не дає кальцію утворювати нерозчинну сіль із щавлевою кислотою.
Додайте в своє життя фізичну активність. Доведено, що люди, які ведуть малоактивний спосіб життя, частіше страждають від сечокам’яної хвороби, ніж люди «рухливих» професій.
Регулярно проходьте профілактичні огляди. Якщо ви в групі ризику або ваш вік 30+, візьміть за правило регулярно перевіряти сечовидільну систему.

Для цього вам достатньо раз в 1-1,5 року робити загальний аналіз сечі, УЗД нирок і сечового міхура та відвідувати лікаря уролога. У разі виявлення будь-яких змін, лікар дасть вам рекомендації по корекції способу життя або призначить додаткові дослідження.

Такі не хитрі дії допоможуть виявити зміни у сечовидільній системі на ранніх етапах і вчасно вжити заходів для їх усунення та попередження виникнення ускладнень сечокам’яної хвороби. А це запорука ефективного лікування в мінімальні терміни при порівняно не високих витратах.

Будьте пильні і не запускайте свій організм. Краще запобігти хворобі, ніж лікувати наслідки.